У процесі виробництва та споживання утворюються залишки, які не придатні для подальшого використання. Рішення проблеми накопичення й утилізації відрізняється у країнах світу і залежить здебільшого від економічного рівня країни. Світовий досвід показує, що із загостренням екологічних проблем і погіршенням стану зовнішнього середовища в усіх країнах з розвинутою економікою почали створюватись і посилюватися централізовані адміністративні системи управління охороною навколишнього природного середовища. Економічний бік даного питання пов'язаний з тим, що населення має платити за переробку відходів. Основний метод фінансування утилізації відходів (УВ) у світі - податок з населення. Також існує податок з виробників, здебільшого поширений у розвинутих країнах, де є система сортування сміття, рециклінг і виконується екологічне законодавство. Одним з найперспективніших шляхів фінансування УВ є створення умов для її прибутковості. Таким чином, держава переключає проблему накопичення та УВ на приватні компанії, які в умовах конкуренції, використовуючи новітні технології, перетворюють утилізацію сміття (УС) на прибутковий бізнес, вирішуючи в деяких сферах питання браку сировини. У країнах, що розвиваються, найчастіше використовується фінансування із загального бюджету. Кошти на утилізацію в основному беруться з місцевого бюджету населеного пункту. Плату за утилізацію включено в загальну плату за комунальні послуги, яка перераховується до державного бюджету України через податкового агента, головна функція якого - перерозподіл фінансів, у тому числі й на УС. В Україні існує й інший спосіб фінансування утилізації без втручання ЖКГ - шляхом створення приватних комунальних служб, які або самостійно займаються УВ, або співпрацюють з перевізниками. При чесній конкуренції та сумлінній роботі таких підприємств результативність утилізації можна покращити. Що стосується методів фінансування, то оптимальним для України було б створення умов для прибутковості підприємств з переробки та УС. Це мінімізувало б кількість агентів у фінансових потоках та сприяло б цільовому використанню коштів, адже держава - тільки контролюючий орган, а податок на утилізацію направляється на рахунки підприємств, які безпосередньо УС і розвивають дану галузь. Однак для цього необхідно сформувати екологічне законодавство, забезпечити необхідні умови для підприємництва, мінімізувати ризики.

Проаналізовано причини сучасного катастрофічного стану нагромадження небезпечних побутових відходів. Виявлено головні історичні, економічні та соціальні фактори, що призвели до такого стану. Надано оцінку швидкості нагромадження побутових відходів та оцінку обсягу інвестицій, що необхідні для практично повного гальмування процесу нагромадження. Запропоновано аналітичний вигляд регіональної функції суспільного добробуту, що враховує основні складові процесу, інвестування в переробку, потенційне зменшення площ під сміттєзвалища та їх використання в аграрному бізнесі, витрати на транспортування. В результаті розрахунків одержано тіньову ціну відведення територій під сміттєзвалища, яка під час упровадження відповідного законодавства може бути орієнтиром для місцевих громад. На підставі моделі NPV зроблено пропозиції стосовно впровадження податкових пільг, що дозволяють зробити цей бізнес інвестиційно привабливим.

Розкрито проблему інформатизації суспільства та нерівномірний розподіл упровадження наукових розробок у різних країнах світу. З'ясовано, що країни, які більше коштів витрачають на наукові досліди та інновації, мають суттєво вищий рівень життя суспільства та кращий доступ до технологічних продуктів. В Україні триває діджиталізація економіки, що допоможе зменшити корупцію, поліпшити рівень надання послуг та доступність і оперативність розв'язання суспільно важливих питань. Найкращим каталізатором розвитку цифровізації економіки є інвестиційний потенціал країни та кількість вкладених коштів у вітчизняні розробки. Розглянуто механізми збільшення інноваційного потенціалу та доведено необхідність прискорення процесу переходу до цифровізації економіки та прозорості економічних зв'язків і процесів.

Розглянуто досвід зарубіжних країн і на основі створеної оптимізаційної моделі розроблено методику утилізації відходів життєдіяльності шляхом розділення сміття на фракції та обробітку кожного компонента, що вторинно може бути реалізований на ринку. Виконано комплексний теоретичний аналіз сучасного стану сфери утилізації відходів, обґрунтовано організаційно-економічні засади їх утилізації та розглянуто шляхи вирішення проблеми накопичення відходів, зокрема у сільській місцевості. На основі розробленої економіко-математичної моделі оцінено вплив функціонування сміттєвих полігонів на макроекономічні показники з урахуванням екологічного фактора. Виявлено, що сільське населення, яке проживає в зоні впливу сміттєвих полігонів, відчуває негативний вплив від їх функціонування, погіршується якість сільськогосподарської продукції, збільшуються випадки захворювання. Запропоновано модель розрахунку ефективності утилізації сміття та показано доцільність використання функції суспільного добробуту як інтегрального показника якості життя населення. Доведено, що використання просторових даних є ефективним інструментом для оцінювання збитків на регіональному рівні від розташування полігонів поблизу соціальних та економічних об'єктів. На основі розроблених моделей і методик оцінки вартості землі та структуризації населення за ставленням до сортування сміття надано рекомендації щодо вирішення проблеми утилізації побутових відходів життєдіяльності у сільській місцевості.